Малі оченята мене оглядають

в мовчанні, здивовані, ніби чекають:

що я заговорю, що я обізвуся,

бо я ж тепер їxня рідненька матуся.

Вони, мої діти, мої пташенята,

вони, мої любі, маленькі малята.

Їм серце і душу віддати  бажаю,

бо їxня я ненька у рідному краю.

Ні ласки, ні ніжності не пожалію,

бо в люди їx вивести дуже я мрію.

Що зможу - віддам я усе цим малятам -

маленьким, тендітним моїм пташенятам.

Віртуальна екскурсія містом

> Дивитися далі <