Становлення і розвиток управління освітою у м. Києві мали свої певні етапи  й були тісно пов'язані із соціально-економічними та політичними подіями у державі.

1917-1919 рр. - період складного і тривалого самовизначення країни, коли було так багато досягнуто у справі розбудови держави і стільки ж не реалізовано, втрачено. Даний етап характеризувався  суперечливими тенденціями трудящих мас за ідеї самостійності, з одного боку, а з другого - диктатури і світової пролетарської революції, глобальними перетвореннями, новими прогресивними ідеями, передусім соціально-економічного змісту, революційними подіями, зміною влади та урядів. Цей процес відбувався в умовах поглиблення національної свідомості та різкого погіршення соціально-економічного становища трудящих.

У період останніх дореволюційних років в Україні, як і в усій Російській імперії, йшов процес збільшення кількості, насамперед, приватних навчальних закладів. Керівництво навчальними закладами здійснювали опікуни (попечителі) навчальних округів. На території України у 1917 р. існувало три округи: Харківський, Одеський, Київський. До грудня 1917 р., за часів Тимчасового російського уряду та Української Центральної Ради, попечителем Київського навчального округу був В.Науменко. Згодом, за часів влади Гетьмана П.Скоропадського, В.Науменко став Міністром освіти України (з 15 листопада - 14 грудня 1918 р.) (КМДА, ф.81, оп.59, спр.504, арк.45; ф.98, оп.2, спр.476, арк.58; ЦДАВО, ф.2581, оп.1, спр.14, арк.4, 4 зв.).

З лютого до червня 1917 р. влада належала Тимчасовому уряду. Оскільки він не виявляв активності в питаннях освіти, то його заміняли громадські організації. Опіку над народною освітою в м. Києві взяло на себе українське учительство, яке негайно почало проводити українізацію шкіл. У квітні 1917 р. було засновано Товариство Шкільної Освіти. На  Загальних зборах Товариства 10 квітня ухвалено Статут і обрано Раду Товариства у складі: І.Стешенко - голова, П.Холодний - товариш голови, членами Ради обрано - А.Лещенка, Ол.Дорошкевича, С.Русову, В.Прокоповича, Н.Шульгину, М.Сімашкевича, кандидатами - Т.Лубенця, О.Ковалькова. За архівними документами „Товариство було засновано з самого початку революції й було визвано необхідністю мати орган, котрий керував би українськими освітніми справами. З перших же часів Товариство проявило жваву діяльність, улаштувало по всій Україні низку курсів по українознавству для вчителів народних шкіл" (КМДА, ф.346, оп.1, спр.1, с.5 зв.). Вже в березні 1917 р. Товариство за допомогою приватних осіб відкрило гімназію ім. Т.Шевченка в Києві.

Найбільших результатів просвітянам вдалося досягти за часів Центральної Ради (з 10 червня 1917 до 30 квітня 1918) - представницького органу демократії, що виник на хвилі революційних подій і очолив національно-визвольний рух в українських губерніях. Саме тому значний інтерес викликають дані архівів цього історичного періоду України. За часів Центральної Ради інспектором Київського шкільного округу та головою Товариства Шкільної Освіти був І.М.Стешенко (КМДА, ф.346, оп.1, спр.1, арк.1).

За Центральної Ради нова українська школа будувалася на принципах обов'язковості та світської освіти, єдності та наступності всіх шкіл, безплатності навчання (КМДА, ф.98, оп.2, спр.476, ар68).

У 1917 році Київська Міська Дума обирає відомого педагога і просвітителя Степана Сірополка членом міської управи для керівництва народною освітою в м. Києві. Одночасно він стає експертом народної освіти при Генеральному секретареві освіти (Протоколи засідання комісії про затвердження штатів адміністративного апарату // КМДА, ф.р-4, оп.1, спр.241, арк.3, 4, 6, 11-13.).

З березня до серпня 1917 р. куратором Київської шкільної округи, до складу якої входила Київщина, Волинь, Поділля, Чернігівщина, був М.П.Василенко(ЦДАВО, ф.166, оп.12, спр.1022, арк.2а).

13 листопада 1917 р. Наказом Генерального Секретаря по справах народної освіти в Україні за № 255/2248 Комісаром Генерального Секретарства по справах освіти в Київській губернії призначено Андрія Івановича Лещенка (КМДА, ф.80, оп.1, спр.112, арк.67), який обіймав посаду Голови Комісаріату по справах Київської шкільної округи до березня 1918 р. Після повернення 1 березня 1918 р. до влади Української Центральної Ради А.І.Лещенка призначено на посаду Директора Департаменту нижчої освіти Міністерства народної освіти (ЦДАВО, ф.166, оп.1, спр.350, арк.147, 147 зв.).

У 1919 р. на загальних зборах Товариства Шкільної Освіти його обрано Головою Ради Товариства, яке він очолював до 1920 р. За часів головування А.І.Лещенка  товариство за власний кошт утримувало українські школи, забезпечувало їх паливом, меблями, помешканням, засновувало книжкові склади для забезпечення українських шкіл підручниками (КМДА, ф.346, оп.1, спр.1, арк.7).

У грудні 1917 року Центральна Рада ухвалила закон про скасування Шкільних Округ на території Української Народної Республіки, скасовано посади директорів та інспекторів народних шкіл, а тимчасове завідування справами передається губерніальним та районним комісарам, яких призначає Народне Міністерство Справ Освітніх (ЦДАВО ф.2581, оп.1, спр.14, арк.40).

Таким чином, щоб припинити чвари та двовладдя в апараті народної освіти, Українська Центральна рада скасовує шкільні округи, як орган зайвої централізації, бюрократичний посередник між секретаріатом освіти й місцевим самоуправлінням, запроваджується інститут комісарів шкільної освіти. Система рад та інститут комісарів освіти поклали початок громадсько-державному характеру керівництва справами освіти.

На початку 1918 р. членом комісаріату у справах Київської шкільної округи, а згодом губернським комісаром освіти на Київщині був С.П.Постернак (КМДА, ф.98, оп.2, спр.476, арк.37, 38, 39). С.П.Постернак зробив неоціненний внесок у дослідження історії розвитку національної освіти й організаційних основ створення державних органів управління освітньою галуззю в 1917-1919 рр.

Період з 30 квітня - 14 грудня 1918 р. є часом влади Гетьмана П.П.Скоропадського, який проголошує утворення Української держави на противагу Українській Народній Республіці. У жовтні 1918 р. посада комісара народної освіти та інститут комісарів освіти узаконюються, в деяких губерніях почали діяти комісаріати освіти. З квітня 1918 р. Головою Комісаріату по справах Київської шкільної округи був К.С.Шило, комісарами - А.Соколовський, Г.Чирков(КМДА, ф.98, оп.2, спр.478, арк.45).

Постановою Директорії У.Н.Р. від 5 грудня 1918 р. завідуючим Відділом Освіти при Директорії призначений Єфим Онопрієвич Щириця (ЦДАВО, ф.2582, оп.1, спр.1, арк.3).

У Розпорядженні Директорії У.Н.Р. про управління школами на Україні, яке підписали Член Директорії - проф. Ф.Швець, завідуючий відділом освіти - Є.Щириця, йдеться про необхідність негайного поновлення повітових освітніх (шкільних) Рад, які були зруйновані гетьманським урядом, та заснування губерніальних і міських шкільних Рад і управ (ЦДАВО, ф.2582, оп.1, спр.1, арк.15).

В архівах зберігаються закони і накази, видані за часів Директорії (грудень 1918 р. - січень 1919 р.), які є свідченням  того, що і в цей час питання управління освітою не були забуті, відсунуті на задній план  Так, наказом Директорії про призначення і звільнення урядовців, ліквідовано шкільні округи і окружні комісаріати. Натомість створено „Губерніальні шкільні ради та управи: Київська, Харківська, Одеська, Херсонська. Постійним виконавчим органом Міської шкільної ради є міська шкільна управа, яка складається з 3 членів: а) Голови міської шкільної управи - міського комісара по народній освіті; б) члена міської управи; в) виборного міською шкільною радою. Міські шкільні ради складаються з 15 членів: а) від міської управи - 1; б) від міської думи -3; в) від повітового земства - 1;  г)  від міських учительських організацій національних меншостей по 1 від кожної нації, всього - 3; д) від міської учительської спілки - 4; е) від міських культурно-просвітних організацій меншостей - 1; ж) від міських українських культурно-просвітних організацій - 1; з) міський комісар по народній освіті - 1». (ЦДАВО, 2582, оп.2, спр.1, арк. 28-29).