Народний депутат Лілія Гриневич, яку називають серед претендентів на посаду міністра освіти і науки у майбутньому Кабінеті міністрів, ділиться своїм баченням майбутньої реформи з читачами "Української правди". Ми, в свою чергу, запрошуємо до дискусії й інших освітян.

Яка освіта потрібна Україні, щоб стати справді європейською країною?

Ми мусимо дати відповідь на це запитання сьогодні, впроваджуючи прийнятий новий закон "Про вищу освіту" та сподіваючись, що в парламент наступного скликання буде внесено базовий закон "Про освіту".

Під час фахових обговорень при підготовці базового закону проявилися два полярні погляди на освіту.

Перший можна умовно назвати "патерналістським ". Його адепти вважають, що держава і тільки держава має опікуватися освітою.

Ця точка зору не враховує, що мільйони людей мають можливості і бажання більше впливати на освіту своїх дітей. Інтереси цієї групи відображають прихильники іншого погляду, який можна назвати "ультраліберальним".

Їхній принцип - освіта, це занадто відповідальна справа, щоб довірити її державі, вони хочуть самостійно визначати те, яким чином навчати власних дітей.

Яким же має бути наш шлях розвитку освіти – шлях, що повинен врахувати можливості та інтереси кожного, не залишивши нікого на узбіччі? 

Соціальний ліфт для кожного громадянина

Безкоштовна загальна середня освіта - це обов’язок держави. Держава має виконувати цю функцію щодо всіх своїх громадян. Хто потурбується про життєві шанси тих дітей, батьки яких не лише не мають змоги, але не мають уявлення про важливість освіти для своїх дітей?

Разом з тим є величезний суспільний запит на урізноманітнення форм здобуття освіти, і держава має задовольнити його.

Повинна бути палітра можливостей вибору для тих, хто хоче і має змогу забезпечити своїй дитині індивідуальну освітню траєкторію. Держава має навчитися визнавати освіту, здобуту вдома, на масових он-лайн курсах тощо.

Необхідно збільшити можливості доступу до приватної освіти. Саме приватна освіта може компенсувати те, на що не здатна держава в умовах кризи.

Допоки органи влади не в стані відкривати нові місця у комунальних дитячих садках, маємо відкрити дорогу для приватної ініціативи.

А щоб приватні дитячі садочки стали доступними для широкого загалу, держава має стимулювати їх відкриття через особливі умови оподаткування та надання приміщень. 

Систему освіти потрібно перетворити на соціальний ліфт для кожного громадянина - незалежно від місця проживання, соціального походження, фізичних можливостей.

Нашим політикам слід зрозуміти, що в яких би закордонних елітних закладах не навчалися їхні діти, вони не будуть жити на острові. Ми всі в одному човні, в одному суспільстві. Якщо суспільство розділене, з великими маргінальними групами - комфортно не буде нікому.

Як прийти до суспільства освіченого загалу? Є декілька завдань

Завдання номер один: врахувати потреби дитини

В один з ефірів якось зателефонувала мама, яка буквально кричала - "Ви не маєте жодного уявлення, що відбувається в школі, наскільки жахливими є умови навчання".

Задоволених якістю освіти в Україні дійсно меншість. Кількість уроків і домашніх завдань збільшується, портфель першокласника важить в середньому понад 7 кілограмів… Діти втомлюються, зростає захворюваність зору, опорно-рухомого апарату, органів травлення. 

Якість освіти у нас погіршується, а навантаження на дітей щороку зростає! Чому? Бо сучасне життя ускладнюється, і дійсно існує необхідність дати більше, щоб підготувати маленьку людину до дорослого життя. У багатьох країнах у середній школі вчаться 14 років.

Ми також намагалися запроваджувати дванадцятирічку. Однак, додатковий рік дитини в школі - це додаткові кошти. Вирішили заощадити. Тому всі наслідки інформаційного вибуху і технологічної революції у нас намагаються втиснути в 11 років, поряд з тим збільшуючи кількість інформації. 

У новому законодавстві про освіту передбачено поступове збільшення терміну навчання до 12 років. Введення 12-річної освіти, в якій є 3 рівні (початкова, основна і старша профільна школа) необхідне, щоб діти встигали фізично, емоційно та інтелектуально засвоїти ті компетентності, які потрібні їм у сучасному житті.

Освіта потрібна для життя. Ось вам приклад.

Під час міжнародного порівняльного дослідження PISA перевіряли фінансову грамотність 15-річних школярів провідних країн світу. У європейських школах вчать планувати сімейний бюджет, розпоряджатися коштами, шукати найкращі можливості для інвестицій, оптимізувати комунальні платежі.

А якими б були результати згаданого тестування підлітків у наших школах?

Не можна обійти і важливість знання мов. Маємо поставити за мету знання хоча б однієї європейської мови на рівні B1, що дозволяє вільно комунікувати. Такий сертифікат має видаватися випускникові разом із атестатом.

Новий зміст не можливий без сучасних підручників. Централізована система відбору підручників, яка остаточно склалася останніми роками, дуже корумпована.

Необхідно суттєво демократизувати конкурс підручника. Вже діє електронний депозитарій підручників, де можна побачити їх електронні версії. Але треба діяти більш радикально. Право вибору підручників слід передати школам, так само, як і кошти на це.

Цю систему реально запровадити з 2016 року.

Завдання номер два: відповідати вимогам сучасного ринку праці

Школа має не лише транслювати знання, а вчити вчитися: як шукати та аналізувати інформацію, здобувати знання, як ними скористатися для вирішення життєвих проблем.

Треба відбудовувати професійну освіту. Дисбаланс між ринком праці і системою освіти досяг критичного рівня. Ринок праці потребує більше кваліфікованих робітників, техніків та менеджерів середньої ланки.

 Новий закон про освіту має передбачити дворівневу професійну освіту - базову у професійних ліцеях та спеціалізовану у професійних коледжах, які будуть готувати молодшого бакалавра.

Згідно із законом "Про вищу освіту" цей рівень віднесено до професійної освіти. В освітній процес на всіх етапах треба залучити роботодавців. Бізнес має брати участь у проектуванні навчання, забезпеченні практики, перевірці результатів навчання. 

Нова концепція змін в освіті і новий закон про освіту мають передбачити незалежні кваліфікаційні центри, що зможуть створюватися спільно навчальними закладами та професійними асоціаціями.

Важливим завданням є розроблення Національної системи кваліфікацій. Роботу, розпочату асоціаціями роботодавців, слід продовжити. Ми інтегруємося в європейський економічний простір, але без Національної рамки, наші кваліфікації не будуть визнаватися на ринку праці в Європі. 

Завдання номер три: створити суспільство можливостей

Сьогодні системі освіти не вижити без батьківських "благодійних" внесків, оскільки держава недофінансовує систему освіти. Щороку більше витрат лягає на плечі батьків.

Коли батьки спроможні доплачувати, то проблема лише у ефективності функціонування фондів при школах. Таку благодійну допомогу батьків слід робити абсолютно прозорою – це повинно регулюватися положеннями нового закону про освіту.

Але коли у батьків немає грошей, а їх вимагають?

Діти потрапляють у нерівні умови, система освіти замість того, щоб нівелювати соціальні відмінності, посилює їх. Формується суспільство нерівних можливостей, суспільство розділене і маргіналізоване.

Ще драматичніше поглиблюється різниця у доступі до якісної освіти випускників міста і села. Тому ми зобов’язані перерозподілити кошти освіти на користь середньої освіти, що гарантується державою.

Держава зобов’язана гарантувати високий мінімальний стандарт освіти для кожного, незалежно від фізичних можливостей, місця проживання, соціального статусу і матеріального стану батьків.

Завдання номер чотири: об’єднати Україну і виховати відповідального громадянина

Одне з пріоритетних завдань освіти - забезпечити єдність країни. Україні потрібна нова система виховання, адже соціально-культурний розкол країни є одним з наслідків її відсутності.

Нове українське виховання має ґрунтуватися на загальнолюдських цінностях - людської гідності, свободи, усвідомлення власної національної ідентичності та пошанування ідентичності інших.

Під час зростання у школі дитина має вчитися усвідомлювати свої права та обов’язки, брати на себе відповідальність, виважено підходити до вирішення життєвих проблем.

Важливо також зберегти унікальну систему позашкільної освіти, яка також повинна працювати на естетичний, екологічний, спортивний розвиток та інтелектуальний розвиток дітей.

Сьогодні маємо зробити все від нас залежне, щоби діти не відчули, що в країні йде війна. Необхідно інтегрувати дітей переселенців і студентів із зони АТО. Згодом має з’явитися нова програма молодіжних обмінів між регіонами України. 

Завдання номер п’ять: вмотивувати вчителя

Сьогодні еталоном успішної реформи в освіті вважається Фінляндія. Самі фіни говорять, що ключем до успіху стала постать вчителя.

Учитель в цій країні - одна з найбажаніших професій з гідною оплатою праці. До педагогічних університетів прагнуть вступити найкращі випускники шкіл. Не лише в зарплаті справа, бо не тільки це приваблює найкращих.

Найкращих приваблює можливість творити, вести за собою, здійснювати інновації. Аби створити простір для творчості вчителя, центр управлінських рішень треба змістити з гори вниз (на рівень місцевого самоврядування, керівництва школи, педагогічного колективу, батьківських комітетів).

Ми повинні дебюрократизувати освіту, радикально зменшити кількість паперів, які вчителі сьогодні змушені заповнювати, замість виконувати свої прямі обов’язки і займатися педагогічною працею. 

Хто буде здатний до нової ролі і нової місії - той має отримувати гідну винагороду.

Яким чином цього досягнути? Треба запровадити стимулюючі доплати і кар’єрне просування для вчителів, які підтвердили свою кваліфікацію під час незалежної атестації.

Учитель з високим рівнем кваліфікації і належним соціальним статусом – головний провідник справжньої реформи освіти. Але це в майбутньому. А під час війни, в період жорсткої бюджетної економії, важливо, принаймні, не допустити зниження наявних виплат вчителям.

До Європи - через освітню реформу

Держава себе відтворює через освіту, а сьогодні маємо соціальні, культурні, регіональні поділи. Розділена держава завжди слабка і вразлива для зовнішніх впливів. Змінити це - ключове завдання освітньої реформи.

Нова Верховна Рада повинна ухвалити системний закон "Про освіту", що охопить дошкілля, загальну середню, професійну, вищу освіту і освіту дорослих.

Триває його напрацювання робочими групами. Експерти, за підтримки Міжнародного фонду "Відродження", розробили проект Концепції розвитку освіти на 2015-2025 роки.

Освітня реформа матиме успіх лише у випадку, коли на неї є суспільна згода. Потрібен консенсус в інтересах різних суспільних груп.

Сподіваюся, ця стаття стане поштовхом для остаточного, найбільш відповідального етапу не тільки експертної, а й широкої суспільної дискусії про цілі, завдання і основні напрямки освітньої реформи в Україні – реформи, яка покликана закріпити за Україною європейський статус.

Лілія Гриневич, народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради з питань науки та освіти