«Чорнобиль крізь долю моєї родини». Проект учнів 5-А класу НВК «Потенціал»
У кожної держави, кожного народу є дати і події, які складають основу, опорні точки їхньої історії, підґрунтя історичної пам'яті.
26 квітня…. Чорнобильська трагедія… Трагедія, яку ніколи не забути…
Пройдуть роки і десятиліття, а чорний деньЧорнобильської трагедії все ще хвилюватиме людей, і тих, кого він зачепив своїм лихим крилом, і тих, хто народився далеко від покривдженої землі. 26 квітня завжди об'єднуватиме всіх живих одним спогадом, однією печаллю, однією надією.
Учні 5-А класу, батьки, дідусі та бабусі під керівництвом класного керівника Жилюк Л.І. взяли участь у короткотривалому проекті «Чорнобиль крізь долю моєї родини».
Шевляков Андрій та його мама, Шевлякова Олена Олександрівна, виготовили авторський плакат. Дорош Вікторія зі слів своїх батьків та бабусі дізналася про те, що її дідусь, Дорош Іван Дмитрович, був одним із перших ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС і протягом перших десяти днів ізольовував пошкоджений реактор, так як працював оператором великої цементувальної машини. Отримав високу дозу опромінення, довго хворів та помер від раку. В пам’ять про дідуся Івана в родини залишилась медаль ліквідатора аварії на ЧАЕС, як символ людської відваги та самовідданості.
Мамонов Лев та його мама, Рибак Руслана Іванівна з бабусею, Рибак Світланою Андріївною, підготували інформацію – спогади про ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС. Рибак Світлана Андріївна, у 80-ті роки минулого століття працювала економістом у Київський облспоживспілці по контролю за цінами та додержанням стандартів на продовольчі та промислові товари. В червні 1986 року була створена комісія по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у склад якої увійшла його бабуся, в її обов’язки входило перевіряти товари на радіацію в магазинах 30-ти кілометрової зони. Вона об`їхала з перевірками всі села зони і вимірювала дозиметром продукти харчування, одяг, дитячі іграшки, меблі тощо. Норма радіації не мала перевищувати в товарах 0,14 мкг, при перевищенні продукти мали знищуватись. Проте, на жаль, такого не відбувалось, майже все розповсюджувалось між закладами харчування по всій Україні. Бабуся забороняла продавцям виконувати накази керівництва і витрушувати пил з одягу, тому що він був дуже радіоактивним. Також вона боролась за те, щоб товари з «дозою» було знищено. Це були тяжкі часи, коли людям потрібно було обирати – діяти по совісті або за наказом. Бабуся завжди обирала перше.
Мамонов Лев приніс розпорядження про відрядження своєї бабусі до Полісся, з метою перевірки торгових підприємств щодо продажу промислових товарів.
Березовський Максим зі своєю мамою, Березовською Аліною Петрівною, дослідили життя дідуся, Драганчука Петра Олексійовича, ліквідатора аварії на ЧАЕС і підготували відомості про те, як він копав котлован біля 4-го реактора, щоб поставити там бурильні станки, якими робили скважини під реактором та закачували в них рідкий азот (під низ реактора), щоб охолодити його та не допустити повторних вибухів.
Нехай буде вічна пам'ять тим, хто віддав своє життя заради майбутніх поколінь і загинув у нерівній боротьбі з радіаційним полум'ям, а також помер від хвороб, які дістав ліквідовуючи наслідки Чорнобильської аварії! Героїчний подвиг чорнобильців назавжди залишиться в душах і серцях усіх людей!