Уроки мужності «Герої не вмирають!» у навчально-виховному комплексі «Домінанта»
19 лютого 2016 року з нагоди Дня Героїв Небесної Сотні у 2-11 класах НВК «Домінанта» були проведені уроки мужності та виховні години «Герої не вмирають!». Розповісти про трагічні події на Майдані 18-20 лютого 2014 року в заклад були запрошені учасники Революцію Гідності, воїни АТО.
До учнів завітали справжні Герої, якими потрібно пишатися кожному: львів’янин Василь Пелиш, айдарівець за псевдонімом «Монах», Сергій Гришко та Павло Васечкин, «кіборги» - захисники Міжнародногоаеропорту «Донецьк» імені Сергія Прокоф’єва. Розмову почали зі споминів про події на Майдані.
Свою участь у Євромайдані Василь Пелиш згадує з ностальгією. Тоді, двадцятирічним хлопцем зі Старого Самбора, що на Львівщині, усю зиму 2014 року провів на Євромайдані. Навесні добровольцем записався у батальйон «Айдар», куди влилися його друзі з Майдану, брав участь у визволенні від терористів багатьох населених пунктів Донбасу.
Сім місяців Василь пробув під Луганськом. А 24 серпня зв’язок з ним обірвався. Так рятуючи бойових друзів, потрапив під артобстріл на трасі Новосвітлівка-Хрящувате під Луганськом. Подумки приготувався до розстрілу. Та потрапив у полон до сепаратистів, хоч волів би краще померти. Хлопець повернувся з полону бойовиків майже через місяць, без правої руки: терористи відрубали Василеві руку за татуювання у вигляді українського герба та патріотичного напису.
За словами воїна, лікарі дивувалися стійкості українського солдата. Він вижив. Про цей період у своєму житті Василь бажає не згадувати. Думає про тих, хто на фронті. Його дуже дратує відчуття надмірної опіки чи жалю з боку інших до себе. Та у Василя є мета, сила духу та бажання робити свою справу.
Наразі айдарівець має роботу, — працює військовим обліковцем у міській раді Старого Самбора на Львівщині, здобуває заочно освіту землевпорядника та продовжує допомагати українським військовим, зокрема, побратимам з добровольчого батальйону «Айдар». Незважаючи на негаразди зі здоров’ям, разом з іншими волонтерами возив на Луганщину термобілизну, тепловізори, форму.
Нещодавно став учасником проекту «Підтримка протезування в Україні», завдяки якому за допомогою канадських лікарів-протезистів отримав багатофункціональний протез на праву руку. На плечи протезу теж набито Тризуб – це подарунок від канадських медиків.
Доля звела Василя Пелиша ще з одним воїном АТО – його тезкою Василем Скуженком, яким упродовж року опікувались учні НВК «Домінанта». 33-річний Василь Стуженко з Кривого Рогу. Боєць 40 батальйону територіальної оборони «Кривбас». Потрапив у засідку у районі Іловайська, де втратив праву ногу і кисть правої руки. І от, маючи канадські протези, хлопці вперше публічно змогли потиснути один одному руки.
У цей день учні гімназії познайомилися ще з одними неймовірно відважними людьми та стали свідками історій, після яких сюжети з героїчних фільмів та книжок здаються тривіальними. Оборонці Донецького аеропорту – Сергій Гришко та Павло Васечкин – через пряму мову «кіборгів» гімназисти дізнались історію героїчної оборони аеропорту «Донецьк».
Воістину, неймовірна мужність українських захисників, які не на словах вміють любити і захищати Україну. Ще довго болітимуть їхні рани, не швидко загояться і душевні. Тепер, переживши такі випробовування, деякі шкільні проблеми здаються їм неважливими, дріб’язковими, смішними.
Тому «кіборги» дали юному поколінню власні поради, як гідно виходити з будь-яких обставин, а ще розповіли, що подаровані обереги, дитячі малюнки, листи. Зроблені дітьми янголи справді охороняли їх від куль. Воїни навіть розвішували їх на стіні аеропорту «Донецьк», аби вірити у неймовірні властивості цих побажань.
Звертаючись до учнів, Сергій Гришко сказав: «Це ваші листи, обереги і малюнки носять солдати біля серця. Розвідники, отримавши завдання, віддають на зберігання усі особисті речі, крім ваших листів, з якими вони ніколи не розлучаються. Ваші дитячі сувеніри перетворюються на родинні реліквії, бо комусь вони нагадали про рідний дім, дітей, комусь підняли настрій, а комусь і врятували життя.» Дитячі обереги висять біля ліжок ранених бійців, а слова підтримки дитини є найкращими ліками для них.
А далі урок пам’яті «Буремні події Майдану» було продовжено заступником директора, учителем історії Ігорем Хвостиком у шкільному музеї «Бойовий шлях 60-ї армії ім. І. Д. Черняховського».
