Вшанування пам’яті Небесної Сотні


18 лютого 2016 року двері ЦТДЮ були гостинно прочинені для всіх бажаючих, та, на жаль, гостей ми чекали на скорботний захід – вшанування пам’яті Небесної Сотні та трагічних подій осені 2013-зими 2014 рр. на Майдані Незалежності в столиці.
Вже два роки непомітно пролетіли з тих днів, коли вперше у вільній Україні пролилася кров – в самому центрі Києва, чого ніхто в сьогоднішній цивілізованій Європі не міг навіть уявити в жахливому сні. Але сьогодні весь світ, який підтримав Україну в її пошуках, підтвердив – героїчна смерть цих мирних протестувальників стала початком нової епохи громадянської непокори та поваги до нації. Недарма ці дні навіки увійшли в нашу історію як Революція Гідності.
До нас на свято завітали ті, хто вистояв у пеклі Майдану - представники створеного на Майдані «Святошинського козацького полку Українського Реєстрового Козацтва», створеного та очолюваного нашим колегою, керівником спортивно-оздоровчої студії «Старт» Андрієм Мойсеєнком – заступник командира добровільної козацької роти ім. Шевченка «Бук», підполковник вільного козацтва Євген Сусський та капітан Геннадій Гура, а також студентка Національного педагогічного університету ім. Драгоманова Мирослава Сергійчук. Їхні хвилюючі життєві історії у відповідь на просте питання – З чого почався МІЙ Майдан? Чому саме Я? – вражали щирістю і справжнім патріотизмом.
Колишній «афганець», тендітна юна дівчина, але вже молодший лейтенант, чоловік, який у мирному житті захоплювався стрільбою лише як хобі – коли політичні події в центрі столиці обернулися на вічну війну між Добром і Злом, честю та безчестям, хоробрістю і боягузтвом – кожен з них знайшов в собі сили стати на захист нашого мирного життя і незалежності рідної держави. Сьогодні захисники Майдану гідно відстоюють її на Сході країни, в зоні АТО, і, звичайно, сповнені віри в перемогу – як і під час Революції. Уважно слухали цих мужніх людей і дорослі, і зовсім малі – вихованці студії раннього розвитку «Дошколярик», які лише починають опановувати грамоту, але вже твердо знають, що живуть у вільній країні, за яку варто боротися, як діди, прадіди і зараз – батьки та старші брати.
Лунали пісні у виконанні наших талановитих юних співаків - Іри Ралко та Назара Патрабоя, на честь героїв палали свічки, а з імпровізованої Алеї Небесної Сотні, влаштованої на стінах Центру, на нас дивилися очі загиблих, наймолодшому з яких було 19, а найстаршому – 83 роки… Знову усіх нас об’єднали, мов пароль - Слава Україні! – Героям слава!