12 та 16 лютого 2015 року у 10-А та 10-Б класах, в гімназії «Потенціал» Оболонського району відбулися круглі столи, за яким гімназисти мали честь поспілкуватися з кіборгом, захисником Донецького аеропорту Володимиром Небіром.
14 лютого 2015 року Володимир був журі у конкурсах присвячених Дню Св. Валентина.
Народився Володимир в Івано-Франківську, в 13 років, на перекір матері, вступив до Прикарпатського Військового спортивного ліцею. Згадує, як було важко навчатися та жити у військовому режимі. По закінченню ліцею, продовжує військову справу та вступає до Військового інституту Київського Національного університету імені Тараса Шевченка. Своїм хобі вважав членство у Червоному Хресті. Щиро захоплювався медичною допомогою. Це і привело його на Майдан у листопаді 2013 року. Він став координатором медичної служби. Навчав волонтерів, лікував активістів, став справжнім ангелом охоронцем. Отримавши опіки внутрішніх органів хімічними речовинами, продовжував займатися реабілітацією активістів Майдану.
Наш герой став добровольцем 80-ої аеромобільної бригади, де пройшовши серйозну підготовку. Нас вразила розповідь про бойовий дух його побратимів і те, що дивлячись в очі смерті, вони співали пісні та жартували. У селищі Піски по-справжньому Володимир дізнався, що таке війна, коли 12 днів поспіль не знімав бронежилет.
«Доктор Хаус», таким є його позивний, на перший погляд здається звичайним хлопцем з щирими та добрими очима, але за 22 роки життя вони бачили стільки пекла, що наші серця не змогли залишитися байдужими. Його героїзм, проявлений в аеропорту Донецька, ніколи не забудемо, спілкування зі справжнім героєм розпалює всередині нас шалений патріотизм. Саме таке спілкування плекає справжніх патріотів України.
Зустріч була організована за сприяння педагога-організатора Кієнко Світлани Вікторівни та класного керівника 10-А класу Жилюк Любов Іванівни.
На своїй сторінці у соціальній мережі Facebook Володимир Небір написав теплі слова про триденну зустріч з гімназистами: «Ось і закінчив я трьохденну зустріч з учнями гімназії "Потенціал", що знаходиться на Оболоні. Отримавши масу задоволення, при спогляданні на дитячі обличчя, я зрозумів, що такого роду патріотично-виховні діалоги у кожній голові моїх маленьких друзів залишають по собі суттєвий слід, я сподіваюсь для майбутнього..........позитивний. Особливо спасибі матері Dmitriy Valiev, пані Світлані Вікторівні , за організацію таких дійств. Діти це - наше щастя! Давайте виховуватимо в кожному з нас патріотів, а наші діти споглядатимуть і будуть брати приклад з нас. Слава Україні! Героям Слава!»
