У День визволення Києва від фашистських загарбників учні навчально-виховного комплексу “Домінанта” гортали сторінки історії далекого 1943 року разом із українським актором та режисером, Народним артистом України, актором кіностудії імені Олександра Довженка Володимиром Дмитровичем Талашко.

Саме 6 листопада 1943 року зруйнована і спустошена столиця України була врятована від фашистських загарбників. І ось вже 72 роки кожного листопада наше рідне місто відзначає свято свого визволення від фашистських загарбників.

Події тих далеких часів, переплетені людські долі, мужність захисників і трагедія війни — про історію українського народу потрібно говорити учням, знімати патріотичні фільми, зустрічатися з учасниками війни, аби знати факти, знати і пам”ятати — переконаний Володимир Талашко.

Цю людину знає й шанує уся Україна і близький закордон – передусім за роль у легендарному фільмі Леоніда Бикова “В бій ідуть лише “старі”, де Володимир Дмитрович зіграв військового Сергія Скворцова. За більше як півсотні інших талановитих кінострічок (“Капітан Немо”, “Як гартувалася сталь”, “Народжена революцією”), за мудре багаторічне слово викладача і телеведучого, за чітку позицію громадянина в непростий для України час.

Зустріч з відомим актором, яка відбулася у рамках патріотичного циклу заходів “Герої, за якими майбутнє України”, запам”яталася учням спогадами про створені патріотичні образи у стрічках “В бій ідуть лише “старі”, “Як гартувалась сталь”, “Дума про Ковпака”, “Народжена революцією”, “Дочка командора”, “Якщо ворог не задається...”, “На вістрі меча” і багатьох інших. Адже, як каже сам Володимир Дмитрович, кожен з них окрилює, освітлює, робить мужнім сьогоднішнє молоде покоління. “Шкода, що сучасні школярі не знають і не розуміють висловів, викарбуваних на брамі Бухенвальда, Освенцима — і тільки згодом починають усвідомлювати сутність фашизму. Тому нам, акторам, учителям, журналістам є в ім”я кого працювати. Інакше, не бачити нащадкам світлого майбутнього: його без минулого немає!”

Сьогодні Володимир Дмитрович Талашко — організатор Фонду імені Леоніда Бикова і фестивалю “Старі фільми — про головне”, він активно знімається у кінострічках, є ведучим програм “Будемо жити!” та “Польова пошта пам”яті”, має науковий ступінь професора і викладає у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. Карпенко-Карого.

Саме тому його з цікавістю слухали учні, ставили питання про акторські роботи, зустрічі з льотчиками-ветеранами, про навчання і вчителів. Не міг не згадати пан Володимир і свого викладача Костянтина Степанкова, актора Київської кіностудії ім. О.П. Довженка, який казав: “Навчити неможливо, можна навчитись”. І побажав кожному з учнів вчитися і якомога більше переймати у своїх талановитих мудрих викладачів, адже “саме від професії учитель походять усі інші”.

Спілкування з Народним артистом України Володимиром Талашко відбулося на єдиному емоційному диханні. В очікуванні нової зустрічі,  розповідь, спогади і вірші талановитого актора ще довго відлунням звучатимуть у серцях гімназистів:

“Цвіте калина біля хати,

курличуть в небі журавлі,

а на покутті Божа Мати

і хліб рум’яний на столі.

Це все – мій дім, це – Батьківщина,

що Україною зову,

Моя сім’я, моя родина.

За них я Господа молю...”