У кожної держави, кожного народу є дати і події, які складають основу, підґрунтя історичної пам’яті і національної гордості. Для нас, прийдешніх поколінь такою знаковою віхою була і вічно буде перемога у Великій вітчизняній війні.

Навесні, у травні, коли вишні одягають свої весільнії шати, коли квітнуть наші київські каштани, приходить до нас свято 9 травня «День Перемоги».

Це дійсно святий день, який викликає завжди почуття світлої радості, безмежної гордості, за наш народ та гіркий сум водночас.

День Перемоги - це насправді свято зі сльозами на очах. Сльози радості і гордості змішуються зі сльозами гіркоти втрат. Адже немає в Україні родини, якої б не торкнулась своїм крилом війна. На довгі 1225 днів і ночей наша земля була окупована фашистським загарбником. Трагічна доля стати центром всесвітніх кровопролитних битв - як багато разів у давній і новій історії - випала знову на долю України, яка взяла на себе смертельні удари, у борні з гітлерівським нацизмом, заплативши нечувану ціну - 8 мільйонів життів. Внаслідок цього та масових вивезень до Німеччини молоді - майбутнього нації - з нашого українського родоводу випали цілі ненароджені покоління. Ми й досі не дораховуємося мільйонів українців, які не з’явились на світ у пору воєнного лихоліття.

Наш народ не забуде своїх воїнів, які на межі можливого бились із ворогом захищаючи Вітчизну, своїх рідних і свою людську гідність.

Сьогодні ми уславлюємо тих, хто на своїх плечах виніс тягар війни і підняв країну з руїн у післявоєнні роки. Патріотизм, мужність і самовіддана праця шанованих ветеранів - це зразок для молодого покоління, яке виходить на самостійну дорогу під небом незалежної України. Ви, дорогі учасники Великої Вітчизняної війни, потрібні нам сьогодні для утвердження духу Перемоги. Перемоги у зміцненні нашої г держави, у збереженні суспільної злагоди та миру. Ми хочемо, щоб на схилі літ ви відчували нашу постійну увагу й тепло наших вдячних сердець.

Низький вам уклін і всенародна шана!