«Мета виховання полягає в тому,

 щоб розкрити серце дитини для гуманності,

а розум – для правди, щоб виховувати патріотів,

у свідомості яких ідея особистого добра

тісно пов’язана з ідеєю добра для всіх людей.»

Гельвецій

Найбільше щастя і радість у житті – це діти. Їх веселий сміх, життєрадісні обличчя, повсякденні відкриття, безпосередність і цікаві очі не можуть не зворушити душу. Заради них ми готові на все. Але скільки треба мудрості, сили, любові, щирості, терпіння і доброти вкласти в їхні серця, щоб діти виросли справжніми людьми. Адже від того, якими ми їх виховаємо, чому навчимо, залежить не тільки їхнє майбутнє, а і майбутнє усієї країни. Тому так важливо сьогодні приділяти увагу активному вихованню дітей. Там де виховання відкладають «до кращих часів» і починають вирішувати інші, важливіші, як здається, питання, ці кращі часи не настають ніколи. Виховання – це саме життя, а життя «на потім» відкласти не можна.

Дитинство – найважливіший, самобутній і неповторний період у становленні особистості. Саме в дитячі роки людина потребує найбільшої уваги та захисту. Від ставлення до дітей, розуміння їхніх проблем, інтересів та потреб залежить як доля кожної дитини, так і розвиток суспільства.

Ми прагнемо до суспільства успішних, творчих людей, тому метою діяльності справжнього педагога, на мою думку, є виховання Благородної Людини, Благородної Особистості, Благородного Громадянина.

Ми, вихователі, повинні вести дитину через осягнення цінностей свого народу, своєї нації, своєї країни до осягнення загальнолюдських цінностей, через розвиток почуття громадянськості до відчуття загальноземної співпричетності.

Тож, нехай не лише малюки-святошинці, а й діти всього світу зростають  здоровими  в мирі, злагоді та  радості!