У державних шкіл бюджету немає. Держава не дає їм права мати власну бухгалтерію, відкривати власні рахунки в державному банку, який зветься «Держказначейство», відповідно не дозволяє самостійно визначати, на що витрачати кошти, виділені державою на шкільну освіту. Шкільні фінанси визначають чиновники – глави районних, міських обласних адміністрацій, а розподіляють їх на школи начальники відділів (управлінь) освіти цих адміністрацій. Нагадую: «розподіляють на школи» не означає, що зазначені кошти потраплять до школи, тому що школам не дозволили відкрити рахунки в Держказначействі. Ті поодинокі школи, яким з певних причин відкрили рахунки, все рівно не мають права самостійно визначати статті бюджету.
Але так було і в колишній державі – СРСР, коли школи також не мали власних рахунків в банках, не мали власного бюджету; інша справа, що у той час кожна школа отримувала у натуральному вигляді все необхідне для своєї діяльності (а кожній школі багато чого потрібно!). Нинішня відмінність полягає у тому, що з різних причин (причини – це предмет окремої розмови) українські школи стали отримувати дуже мало або взагалі не отримувати те, без чого працювати вони не можуть. Школи на цей виклик поступово відреагували зверненнями до батьків про допомогу. Але занадто часто батьки ( одноосібно або колективно ) ) у свою чергу звертаються до різних інстанцій з запитами або скаргами щодо того, на які потреби школи потрібна їх допомога.
«На папері» шкільним бюджетом називають документ під назвою «Кошторис школи №____». Якщо його уважно продивитись, то можна побачити:
1) малоймовірно, що, крім зарплати вчителям та іншому персоналу, він містить якісь інші статті витрат;
2) навіть якщо деякі незначні статті витрат все ж таки цей кошторис містить, проблематично, що зазначені витрати будуть дійсно повністю профінансовані;
3) директор школи цей документ не підписує взагалі або його підпис має суто формальний характер і ні на що не впливає.
Після такого вступу пропоную визначитись, на що кожна школа витрачає (мовою економіки) ресурси у вигляді коштів, матеріальних цінностей, робіт та послуг. Відповідь може бути або дуже короткою, або розгорнутою. Спочатку коротка відповідь: для виконання
а) Державних стандартів загальної середньої освіти;
б) Державних санітарно-гігієнічних норм;
в) державних та регіональних соціальних пільг та гарантій.
Вимушений звернути увагу на слово «Державних», тобто вказані стандарти визначила саме держава Україна у своїх законах та підзаконних актах.
Далі докладніше згадаємо статті витрат звичайної масової ( не «елітної») школи. Частина з них потрібна постійно – щоденно, щомісяця. Інша може бути забезпечена заздалегідь, при підготовці школи влітку до нового навчального року, а також періодично - під час літніх, осінніх, зимових та весняних канікул.
Нижче наведемо більш розгорнуто статті витрат та окремі коментарі щодо реалій фінансування цих витрат за рахунок коштів державного (місцевого) бюджету.
Шкільні витрати | Коментарі |
На забезпечення Державних стандартів освіти
| |
1. Заробітна плата вчителів та спеціалістів | а) виплачується щомісячно, але деякі посади в більшості регіонів не фінансуються взагалі (наприклад, інженер з обслуговування комп’ютерної техніки та ТЗН, інженер з техніки безпеки та охорони праці); б) виплачується не завжди в повному розмірі (заміни вчителів та різні педагогічні доплати, передбачені «Законом про загальну середню освіту» в) рівень заробітної плати невисокий, що не дозволяє у населених пунктах з високим рівнем зайнятості приймати на роботу і стабільно утримувати кваліфіковані кадри; г)директор школи має право впливати на рівень оплати праці учителів тільки збільшенням їх тижневого навантаження або за рахунок атестації на більш високу категорію, присвоєння педагогічного звання. |
2. Премії та інші стимулюючі виплати вчителям, спеціалістам. | а) виплачуються усього 2-3 рази на рік; б) директор школи, як правило, не має права встановлювати їх розміри в залежності від якості роботи |
3. Технічні засоби навчання: комп’ютерна техніка та мережа Інтернет; прилади, обладнання та інвентар для лабораторних, практичних робіт на уроках фізики, хімії, біології тощо; аудіо, відеотехніка, інше обладнання для вивчення іноземних мов; таблиці, стенди, плакати та інші наочні засоби навчання; знаряддя та інвентар для фізичної культури, Захисту Вітчизни, трудового навчання; шкільні дошки, крейда; інструменти, обладнання, інвентар для, уроків музичної та художньої культури. | а) у багатьох школах має місце застаріле обладнання з часів СРСР; б)технічні засоби навчання забезпечуються школам вибірково та нерегулярно; в) мережа Інтернет або не проплачується взагалі або проплачується мережа низької продуктивності; г)ремонт та модернізація комп’ютерної техніки, обладнання, інших навчальних засобів не фінансується. |
4. Підручники для учнів, посібники для вчителів, художня література, словники, енциклопедії, періодичні педагогічні видання | а) посібниками для вчителів, художньою літературою, словниками, енциклопедіями, періодичними виданнями школи не забезпечуються; б) деякі підручники, які централізовано закупаються для усіх шкіл, не відповідають рівню підготовки учнів та потребують придбання інших альтернативних підручників (за рахунок позабюджетних коштів) |
5. Перевідна предметна практика | а) навчальні екскурсії, навчальна та навчально-виробнича практика державою не організовуються та не фінансуються |
6. Державна символіка. | а)як правило, школи державною символікою не забезпечуються |
7. Навчальні та науково-методичні відрядження керівників шкіл та вчителів; | а) не фінансуються або фінансуються, як виключення. |
8. Загальношкільна оргтехніка, канцелярське приладдя | а)оргтехніка не фінансується або фінансується вибірково; б)канцприладдя не фінансується. |
9.Підвищення кваліфікації вчителів, керівників шкіл | а)фінансується, навпаки, з перевищенням фактичних потреб |
10. Транспортні видатки | а)не фінансуються |
11.Телефонний зв’язок | a)фінансується частково; |
На забезпечення Державних санітарно-гігієнічних норм
| |
1.Шкільні меблі в класах, предметних кабінетах, бібліотеках, адміністративних приміщеннях; м’який інвентар | а)відновлення учнівських парт та стільців не фінансується; б)предметні кабінети, бібліотека, адміністративні приміщення меблями не забезпечуються; в)м’який інвентар не фінансується. |
2. Електрокомунікації, системи освітлення | а)лампами для освітлення, стартерами, вимикачами, розетками, подовжувачами, плафонами школи не забезпечуються; б)відновлення обладнання електрощитових (запобіжники, клеми, пакетники тощо) не фінансується. |
3.Сантехнічні комунікації та споруди | а)миючими та дезінфікуючими засобами, ганчірками для миття туалетів, класів та інших приміщень школи не забезпечуються; б)відновлення зношених та зіпсованих унітазів, пісуарів, раковин, змішувачів, труб, вентилів тощо не фінансується; в)аварійно-відновлювальні роботи, як правило, не фінансуються. |
4.Теплові мережі, системи опалення | а)відновлення застарілого та зношеного обладнання не фінансується; б)аварійно-відновлювальні роботи, як правило, не фінансуються; в)централізоване опалення, в т.ч. з використанням так званих «модулів» неефективне як економічно, так і для підтримання санітарно-гігієнічних норм. |
5. Засоби пожежогасіння | а)заміна вогнегасників та їх зарядка, як правило, не забезпечується; б)датчики задимленості та системи оповіщення (крім нових шкіл) не профінансовані; в)пожежні гідранти, обладнання пожежних щитів не відновлюються. |
6.Охоронна сигналізація | а)як правило, не працює у зв’язку з відсутністю фінансування. |
7.Споруди на пришкільній території | а)зіпсовані асфальтове покриття, бордюри на спортивних майданчиках та доріжках, паркан, в’їздні ворота та хвіртки не відновлюються; б)догляд за зеленими насадженнями, вивіз опалого листя, завезення чорнозему не фінансується. |
8.Дах, фасади | а)ремонт даху фінансується вибірково; б)відновлення фасадів фінансується, як виключення, та вибірково; в)відновлення відмостки не фінансується. |
9.Інструмент, обладнання витратні матеріали для ремонтно-відновлювальних робіт власними силами | а)спецодяг робітникам, електрикам, вахтерам, двірникам, прибиральницям тощо не фінансується; б)верстати у майстернях зношені або не підлягають відновленню; в)витратними матеріалами (цвяхи, шурупи, гайки, дюбелі, будівельна піна, фарба, клей, скло тощо) школи, як правило, не забезпечуються; г)інструментом школи не забезпечуються; д)заміна зіпсованих замків та дверних ручок не забезпечується. |
10.Комунальні платежі | а)оплата водопостачання, теплової та електричної енергії, як правило, фінансується (в межах виділених лімітів); б)вивіз сміття та опалого листя, гілля не фінансується або фінансується не регулярно; в)відновлення контейнерів для сміття не фінансується. |
На забезпечення державних та регіональних соціальних гарантій та пільг
| |
1.Обладнання медичного кабінету; його забезпечення медичним персоналом | а)відновлення та модернізація меблів, обладнання, приладів, інвентаря в медичних кабінетах не фінансуються; б)медикаменти та перев’язувальні матеріали, як правило, школам не забезпечуються; в)медичним персоналом (медсестра) школи забезпечуються не в повному обсязі та нерегулярно; лікарями школи практично не забезпечуються. |
2.Обладнання харчоблоку; забезпечення персоналом та продуктами харчування | а)плити, холодильні камери, мийки, розділові столи, витяжні комунікації, технологічне обладнання, посуд, як правило, застаріле. Кошти не виділяються; б)продукти харчування (за бюджетними нормами) мають низьку споживчу якість; в)комунальні витрати на приготування їжі (вода, електроенергія, газ тощо) входять до складу витрат на освіту; г)рівень оплати персоналу харчоблоку не стимулює його до самовіддачі. |
3.Оздоровлення учнів пільгових категорій | а)пришкільні табори «на асфальті» фінансують на мінімальному базовому рівні (зарплата персоналу, харчування). Інші видатки не фінансуються. б)фінансуються (на виїзді) у певному розмірі оздоровлення соціально-незахищених категорій (сироти, напівсироти тощо). |
Після навіть поверхового перегляду наведених шкільних витрат та ситуації щодо їх бюджетного фінансування природно виникає ціла низка питань. Перерахуємо їх.
1. Чому має місце така диспропорція між потребами кожної школи та низькими можливостями їх державного фінансування?
Відповідь:
а) низькоефективна державна економіка, яка не наповнює соціальні видатки на освіту, медицину, культуру, армію тощо;
б) високий (до 50%) рівень тінізації економіки підприємств та доходів підприємців, що не наповнює податками державний бюджет;
в) суттєвий рівень корупції при розподілі бюджетних коштів (в т.ч., так звані «відкати»);
г) неефективне використання обмежених коштів на освіту. Фінансується не освіта кожної дитини, а надлишкова структура установ, закладів освіти, в тому числі, неоптимальна мережа шкіл у кожній адміністративно-територіальній одиниці.
2. В який спосіб школи самостійно частково або повністю компенсують зазначену диспропорцію?
Відповідь:
а) постійно залучаючи благодійні внески батьків у вигляді коштів, матеріальних цінностей, робіт та послуг;
б) передаючи в оренду тимчасово вільні приміщення школи та обладнання;
в) використовуючи платні послуги;
г) отримуючи доходи від власної продукції;
д) залучаючи кошти депутатів, спонсорів, меценатів;
е) отримуючи гранти від фондів та інших сторонніх благодійних організацій.
3. Чи в повній мірі нормативно-правова база передбачає вказані інвестиції на покриття дефіциту державного фінансування шкіл?
Відповідь по кожній позиції може бути така:
а)благодійні внески фізичних осіб, а значить батьків, теоретично передбачені законодавством, але є для них необов’язковими і, як правило, сприймаються як фактор примусу, поборів, корупції з боку шкільної адміністрації. Суттєво те, що органи державної влади не інформують населення про фактичний низький рівень фінансування шкіл, тим самим провокуючи батьків на скарги;
б)орендна плата сторонніми організаціями за використання тимчасово вільних приміщень (обладнання) дозволена законодавством, але потребує відповідних розрахунків та узгоджувальних підписів з боку різноманітних комунальних структур. Важливо, що школа, не маючи статусу повної юридичної особи, не має взагалі права приймати відповідне рішення. Таке право надано місцевій адміністрації (раді депутатів) – власнику майна школи. Саме тому коштами від оренди розпоряджається власник школи. Відповідно, школа може нічого не отримувати, отримувати від власника тільки певну частину доходів від оренди, а також неофіційно вимагати від орендаря додаткової допомоги для школи;
в)платні послуги передбачені окремою постановою Кабінету Міністрів України, але перелік цих послуг саме для школи досить обмежений; рішення про надання послуги приймає управління освіти, розрахунок повної ціни послуги складний та економічно неефективний. Тому, як правило, платна послуга оформляється школою або з порушенням вимог або взагалі неофіційно, без оформлення та податкового відрахування;
г)доходи від власної продукції не заборонені законодавством , але практикуються майже виключно школами у сільській місцевості , які, наприклад, мають у розпорядженні землю під вирощування сільськогосподарської продукції. Можливі також поодинокі випадки виготовлення простих меблів та іншої товарної продукції у шкільних майстернях. Але маю певні сумніви щодо практичної зручності оформлення таких доходів «по інструкції»; крім того, дана стаття доходів є комерційною діяльністю і потребує відповідних податкових відрахувань;
д)кошти депутатів наявних (не батьківських) на підтримку школи можуть мати місце або у короткий період перед черговими виборами у місцеву раду, або стосуються школи на території сільської ради. Спонсори та меценати – явище непоширене, яке має місце тільки в окремих населених пунктах та відносно поодиноких шкіл. Крім того, спонсорство та меценатство державою економічно (податково) не заохочується;
е)гранти школі від від наявних (не батьківських) благодійних організацій не мають також широкого поширення. Крім того, оформлення грантів потребує знання певних технологій.
4.Чи може школа все ж таки не залучати зазначені позабюджетні інвестиції?
Відповідь:
ні, не може, оскільки тоді більшість шкіл доведеться закрити: «світло не горить, харчоблок та медпункт зачинені, туалети не працюють, парти та стільці поламані, обладнання на уроках фізики, хімії, інформатики відсутнє». Сумна картина, погодьтесь!
5. Яким чином школі можна мінімізувати ризики при залученні позабюджетних, переважно батьківських інвестицій, одночасно отримуючи максимальні економічні та соціальні вигоди?
Відповідь:
використовуючи для внесків благодійників (батьків) діючу громадську (благодійну) організацію, що має статус легалізованої юридичної особи, або самостійно для себе утворивши та зареєструвавши таку організацію.
Наголошую : легалізовану, бо на практиці озвучуване час від часу батьками, вчителями, керівниками шкіл поняття «шкільний благодійний фонд» означає все, що завгодно. Одна з причин: керівники шкіл та батьки при створенні цих фондів вимушені взагалі займатись не своєю справою: їх ніхто не вчив, як це правильно, законно зробити.
6. Які типові недоліки виникають при утворенні так званого «шкільного благодійного фонду»?
Відповідь:
а) нелегальне приходування та витрачання готівкових коштів (без офіційної бухгалтерії, банківських рахунків, податків), що відноситься до відповідальності згідно з Кримінальним кодексом;
б) відсутність економічних розрахунків (кошторисний принцип) формування бюджету благодійного фонду , який дозволив би досить чітко пояснити батькам – благодійникам, на які потреби і в якій кількості розраховані їх благодійні внески. Значно частіше батьків просто повідомляють про так званий «вступний» внесок при прийомі дитини до школи та надалі про «внески на розвиток школи»;
в) безпосередня участь адміністрації школи, класних керівників, учителів у зборі коштів. В такій ситуації, по-перше, збільшуються підозри батьків відносно нецільового використання їх коштів. А по-друге, з’являється принаймні теоретична спокуса у тих, хто збирає, привласнити частину коштів;
г) неоприходування матеріальних цінностей, які благодійники купують та передають школі;
д) відсутність прозорості та підзвітності у витратах благодійних коштів.
7. Як правильно школі організувати діяльність благодійного фонду?
Відповідь:
а) ініціативною групою батьків прийняти рішення, провести протокольне засідання та створити фонд;
б) допомогти батькам легалізувати фонд як юридичну особу відповідно до діючого закону «Про благодійництво та благодійні організації», №5073-VI від 05.07.2012р.;
в) заключити договір між школою та фондом на реалізацію благодійної програми;
г) провести роз’яснювальну роботу з інвесторами (батьками), отримати певний кредит довіри та психологічної підтримки у батьківського активу кожного класу;
д) допомогти батькам налагодити роботу бухгалтерсько-економічної служби фонду;
е) не дозволяти ні школі, ні засновникам фонду порушувати законодавство, для чого з початку завчити основні статті Кримінального, Адміністративного, Цивільного, Господарського, Трудового кодексів.
За матеріалами http://education-ua.org/
