З 23 липня 2014 року з ініціативи лідерів, членів Дарницької районної ради старшокласників «СТРІЛА» започаткована благодійна акція «Ім’я Героя на карті України»: шефська допомога Центральному клінічному госпіталю державної прикордонної служби України.

І хоча для школярів канікулярний період, лідери «СТРІЛИ» не можуть стояти осторонь, коли для Батьківщини настали страшні часи випробувань.

«Споглядаючи на останні події, що відбуваються в нашій країні, більшість із нас до кінця не осмислюють, що на сході йде справжня війна. Переглянувши купу новин із якої ти дізнався соту долю всього болю та жахіття, що вібдувається на сході, ти сидиш і думаєш, а чим я можу допомогти в свої 16? Що я можу? Я не маю можливості віддати величезні суми на придбання амуніції та речей, що допоможуть вижити хлопцям в бою. Але, я можу приділити увагу пораненим, підтримати їх, розвеселити та сказати щире ДЯКУЮ, що лине від самої душі, від серця».* От саме з такими «поривами» лідери Дарницької районної ради старшокласників «СТРІЛА» у співпраці з районним управлінням освіти в будні та щонеделі відвідують наших Героїв у шпиталі. Лідери працюють за різними програмами, які будуть цікавими нашим Героїв: турніри з шахів, шашок, нард, доміно; плетіння оберігу-фенічек; розважальна гра «Зрозумій мене»; «Солодкий стіл».

У неділю (03.08.2014) проведено концерту програму «І допоки пісня лине буде Україна на Землі». До акції долучилися дошкільні навчальні заклади району, які надають різну матеріальну допомогу і дитячих малюнків, що викликають посмішку в очах у поранених. Частину малюнків від дарницьких дітлахів вже відправлено в штаб АТО.

«Поспілкувавшись з воїнами хочеться повертатись до них ще і ще, бо ти, точно знаеш, що вони чекають на тебе. Так, для нас звичайні, можливо, не варті уваги речі, але для них – це безцінно! Головне пам’ятати, що незалежно від віку, кожен може дати свою підтриму. Не треба бути байдужим. Байдужість вбиває! Мені ж, без кінця хочеться кричати ДЯКУЮ! Я дякую Богу, матерям та їм – Героям за те, що не байдужі, за те, що йдуть на самопожертву, за те, що борються та не здаються, за те, що мають віру та надію, що невдовзі все буде добре. Поки в Україні живуть такі люди – доти її буде неможливо здолати!»*

*Уривки з есе Аліни Шеремет, учениці ліцею «Наукова зміна».