Проект під однойменною назвою «Корифеї українського театру», який тривав у декілька етапів у НЗО «Гімназія «Столиця», набув небувалого розголосу серед юних театралів і їхніх батьків.

Учні 10 класу під керівництвом талановитого учителя-мовника Людмили Михайлівни Чекмарьової досліджували, аналізували, робили висновки і надавали власні пропозиції щодо ставлення до культурної спадщини, театрального мистецтва, історичної пам’яті та зв’язку з майбутнім.

Починався проект з вивчення творчості ерудита та драматурга Івана Карпенка-Карого. Відкривши по-новому для себе твір «Мартин Боруля», старшокласники готували творчі монологи-розповіді від імені героїв драми, писали міркування про ідейне спрямування та проблематику трагікомедії.

Дослідивши біографічні факти з життя письменника Івана Тобілевича, учні підготували презентації про зародження українського театру.

Другим етапом проекту стало вивчення творчості культурного діяча Михайла Старицького на уроці позакласного читання, декламування його поезій напам’ять. З метою поглибленого вивчення творчості письменника, його кола друзів та однодумців, історичного періоду учні відвідали екскурсію до музею Михайла Старицького – це й був третій етап проекту.

Десятикласники прослухали лекцію «Корифеї українського театру», у якій ішлося і про зародження театру, і про його роль, а також про життя та побут видатних культурних діячів, письменників, зокрема родини Старицьких, Лисенків, Тобілевичів, І. Карпенка-Карого, М. Кропивницького, М. Заньковецької.

Фінішував культурно-історичний проект творчим завданням – написанням есе про значення музеїв у житті пересічного українця та вивчення культурної спадщини. У творах десятикласники окреслили проблеми байдужості сучасника до минулого, непривабливого стану багатьох українських музеїв порівняно зі світовими, висловили думки навіть про проведення певних реформ. Проект «Корифеї українського театру» мав на меті не лише привернути увагу сучасного молодого покоління до діяльності видатних українських культурних діячів, а й насамперед націлити на збереження і відтворення того, що існує. Адже, хто як не інтелектуальна молодь, зможе не дати зруйнувати надбання наших відомих предків, збереже, примножить і, можливо, надасть нове дихання давнім артефактам.