Виробнича практика з професії «Реставратор» у Київському вищому професійному училищі будівництва і дизайну
У закладах професійної (професійно-технічної) освіти освітній процес здійснюється за змішаною формою із застосуванням гнучкого (змінного) графіка навчання безпосередньо на базі закладів освіти та підприємствах, установах, організаціях з урахуванням безпекової ситуації та умов праці.
У Київському вищому професійному училищі будівництва і дизайну здобувачі та здобувачки освіти групи 41 з професії «Маляр, реставратор декоративно-художніх фарбувань» проходять виробничу практику у власному закладі освіти з кваліфікації Реставратор 4 розряду, відпрацьовуючи практичні навички, у рамках міжнародного проєкту з Eberhard-Schöck-Stiftung (Баден-Баден, Німеччина).
Реставраційні роботи виконуються в навчальних майстернях. За технологічним процесом застосовано методику тонування та відтворення геометричних предметів. Обрано тематику архітектурних споруд міст України. Практиканти використали перспективу та зорово-просторову уяву в поєднанні з підготовкою поверхні: ґрунтування, шпаклювання, шліфування, пофарбування і нанесення самого малюнку. У виконанні ескізу враховувалася висота приміщення та простір.
При тонуванні фарбувального шару в цілому взято за основу сірий колір як базовий із додаванням білої фарби. Таким чином учні виробили похідні сірого кольору, застосовуючи техніку висвітлення.
Отже, випускники під час проходження практики відтворюють методику виготовлення трафаретів, реставрацію старих паперових шпалер; технологію тонування фарбованого шару з елементами укріплення і малюнку середньої складності.
Історична довідка про реставраторів:
Професійна реставрація з'явилася ще в Середньовіччі разом із приватними колекціями творів мистецтва. Реставратори зазвичай спеціалізуються на певних видах предметів мистецтва (на живописі, книгах, скульптурі, виробах зі скла, металу, текстилю тощо). Від реставратора вимагалося одне: по можливості зберегти гарний зовнішній вигляд картини або скульптури, щоб вона була як нова. Але з часом прийшло розуміння, що головне у предметі старовини – не його функціональність і навіть краса.
Сучасна наукова реставрація, на відміну простого ремонту, передбачає інший підхід. Її мета – не відтворити, а зберегти. Причому зберегти художні чи історичні особливості предмета, дух часу, у якому він виник і існував. У циклі реставраційних робіт кілька етапів: спочатку йде розчищення, розкриття та зміцнення, потім за допомогою тонувань та відновлення втрат твір наводять в експозиційний вигляд. Протягом усього циклу реставратор поетапно відтворює об’єкт. Найчастіше спеціалістам доводиться працювати спільно, оскільки багато витворів включають різноманітні матеріали.